Головний сержант 41-ї окремої механізованої бригади з позивним Міхалич сьогодні відновлює бойові машини. Кожна відремонтована одиниця для нього є шансом зберегти життя побратимів. Зараз чоловік виконує завдання на Купʼянському напрямку.
Про бойовий шлях техніка повідомляє Слобідський край, посилаючись на пресслужбу підрозділу.
До великої війни херсонець понад двадцять років працював у місцевому профтехучилищі. Він навчав студентів допризовній підготовці та технічним дисциплінам. Педагог готував юнаків до дорослого життя і праці. Це була його основна справа.
«Все своє трудове життя я викладав ряд загальнотехнічних дисциплін та допризивну підготовку в одному з профтехучилищ Херсона. Викладав би досі, якби не війна», — розповідає військовий.
Військовий досвід чоловік здобув ще в юності. Це сталося одразу після закінчення педагогічного інституту в Херсоні. Потім він довгий час був цивільним фахівцем. Проте вороже вторгнення змусило змінити пріоритети.
Міхалич залишався в рідному місті протягом майже дев’яти місяців окупації. Життя під прапором загарбників було складним випробуванням. Коли Збройні Сили звільнили Херсон, він негайно вирішив піти до війська.
Зараз воїну 54 роки. Незважаючи на солідний вік, сержант постійно виїжджає на евакуацію пошкодженого озброєння. Він координує роботу підлеглих і забезпечує суворий порядок. Його витривалість не поступається молоді.
«Мені вже 54 роки. Але разом із хлопцями я виїжджаю на термінові виклики з ремонту і евакуації техніки, працюю нарівні із бійцями. Моє головне завдання — належним чином організувати роботу підлеглих, тримати дисципліну і порядок, бути правою рукою командирів», — каже Міхалич.
Найбільшою цінністю у лавах ЗСУ головний сержант вважає колектив. Саме люди надають йому сил рухатися далі.
Військовослужбовець збирається служити до самої перемоги. Він переконаний, що його технічні знання допомагають успішно нищити ворога. Це його особистий внесок у спільну справу.
Нагадаємо, що Україна продовжує боротьбу.