Доленосне 24 лютого 2022 року військовослужбовець Олександр із позивним Пінгвін зустрів безпосередньо на Чонгарі. Саме в цій точці він назавжди втратив своїх перших побратимів. Потім у біографії чоловіка були найгарячіші ділянки фронту – Вугледар, Мар’їнка, Авдіївка та понад два роки захисту Харківщини. Проте мрія приміряти військову форму з’явилася в Олександра ще задовго до великої війни, у дитячі роки, а вже у 19 років він став прикордонником.
Про долю мужнього оборонця повідомляє видання, посилаючись на інформацію від пресслужби прикордонної бригади “Гарт”.
До початку повномасштабного російського вторгнення Олександр залишався звичайним хлопцем, який обрав армію цілком свідомо. Тоді юнак навіть уявити не міг, що невдовзі йому доведеться опинитися в самому пеклі бойових дій на передовій лінії нашої оборони.
«Ми мали їхати разом, але в останній момент мене прибрали зі списків і поставили з кулеметом на підвіконні. З того завдання багато хто не повернувся», – ділиться спогадами Олександр про події на півдні.
Загибель близьких друзів не зламала волю прикордонника, і він не залишив армійські лави. Боєць написав офіційний рапорт і виявив бажання поїхати на Донеччину. Тоді точилися жорстокі бої за Вугледар. Прикордонні підрозділи відправили туди задля оперативного підсилення побратимів із ЗСУ.
Свій дебютний вихід безпосередньо на бойову позицію Олександр пам’ятає досі в усіх деталях.
«Я буквально йшов на позицію по тілах окупантів. Перший фронтовий світанок зустрів під рев техніки, свист ракет і постійні обстріли», – каже Пінгвін.
Під час чергового ворожого штурму Вугледара воїн отримав дуже важке поранення.
«Була команда працювати з кулемета. Я висунувся, відкрив вогонь – і позаду прилетіли дві 120-ки. Уламки зайшли в ногу, я впав в окоп і знепритомнів», – згадує чоловік.
Врятуватися бійцю допоміг вірний напарник. Він швидко відкопав пораненого з-під завалів землі, оперативно перемістив у безпечне сховище та організував подальшу медичну евакуацію.
Одразу після завершення курсу лікування та реабілітації Олександр знову повернувся на фронтову передову, причому саме на ту саму вогневу позицію. Далі розпочався період виснажливих боїв на території Авдіївки, постійні штурми, стримування масованих атак окупантів та тривала оборона Харківської області.
Зараз Пінгвін успішно виконує обов’язки артилериста у складі прикордонної бригади «Гарт». За його плечима – роки запеклої війни, болючі втрати близьких, поранення та колосальний досвід, який змінив світогляд чоловіка назавжди.
Варто згадати іншого захисника з позивним «Раджа», який до великої війни 12 років виховував дітей як футбольний тренер і виступав в Аматорській лізі України. Нині харків’янин є кулеметником 5-го штурмового батальйону 92-ї бригади.